Де Ваші послідовники, Борисе Дмитровичу? (про творчість Б. Грінченка).
Коли чуєш ім'я якогось письменника, то відразу виникає асоціація з його творами або визначними роботами. З ім'ям Бориса Грінченка виникають у пам'яті твори зі шкільної програми: оповідання «Украла», «Екзамен», «Панько», а ще його словник — словник Грінченка.
...Розпочинаючи нову тему з української літератури, вчителька (це вже стало традицією) запропонувала підготувати цікавий матеріал про письменника. Я за звичкою знайшла дві статті (наших вчених Володимира Качкана й Анатолія Погрібного) і стала компілювати реферат, але спершу вирішила прочитати їх, а вже потім, думаю, перепишу. Непомітно для себе я захопилася читанням, бо раптом побачила трохи іншого письменника Грінченка. Не просто письменника, а видатного борця-просвітителя. І зрозуміло, чому йому дорікали псевдопатріоти, які більше себе любили в літературі, аніж щось зробили для її розвитку. А дорікали вони йому за «каганцювання», «хуторянство». Борис Дмитрович був палким прихильником просвітницьких ідей, які можна реалізувати через шкільництво. Він мав на увазі створення таких шкіл, де діти будуть навчатися українською мовою, вивчатимуть історію свого народу, його традиції. Шкільне навчання повинно бути доступним і цікавим, наприклад, він уперше порушив таку проблему навчання, як здобуття учнями, крім знань, ще й якихось трудових навичок, він говорив про навчання, яке приносило б задоволення і вчителеві, і учневі (його роботи «Народні вчителі і вкраїнська школа», «Чому у нас досі немає доброго ладу», «Перед широким світом»).
Прочитала я ці статті й запитую: а де ж ваші послідовники, Борисе Дмитровичу? Чи ми вже такі недолугі, що упродовж кількох десятиліть будемо вирішувати одну й ту ж проблему, яка видається дуже простою: від чиновника до вчителя з кожним розпорядженням, з кожним словом слід думати, яку це користь принесе справі. До цього закликав Борис Грінченко, але, мабуть, так і не докликався, бо й сьогодні нарікань на школу дуже багато. А так би хотілося, щоб ідея інтелектуального просвітництва, прихильником якого був Грінченко, врешті реалізувалась би. І щоб турбота про дитину була й відчувалася в кожному кроці.
