Веселий час — дитинство! Сповнене пригод, справжніх переживань і почуттів, воно назавжди залишається в нашій душі світлим образом, що з теплотою згадуємо в дорослому житті. Бо такого в нас більше ніколи не буде, а воно було найкраще, найправдивіше, найдивовижніше. Такий незгладимий слід залишило дитинство і в душі Всеволода Нестайка, бо тільки людина, яка вміє зберегти в пам'яті миті дитячого життя, могла написати «Тореадорів з Васюківки».
П'єса "Наталка Полтавка" народилася із любові її автора до театру. Іван Котляревський не лише в душі був актором, він чудово грав комічні ролі у п'єсах, які ставилися в будинку полтавського генерал-губернатора. За природний хист Котляревського 1816 року призначили головним директором Полтавського театру. А через два роки на сцені театру з'явився актор Щепкін, котрий на той час був кріпосним актором харківської трупи Штейна. Саме на час роботи видатного актора в Полтаві Іван Котляревський написав два драматичних твори — "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник". П'єси були настільки вдалими, що й пізніше Щепкін продовжував грати ролі у виставах Котляревського уже на сценах російських театрів.
Повість О.Кобилянської "Царівна" — це багатопроблемний твір, де письменниця ставить нові проблеми — формування демократичної інтелігенції, її місце в суспільному житті та обов'язки перед народом, доля таланту в умовах буржуазного суспільства. У повісті чітко проводиться думка про потребу знищити всякий духовний гніт і насильство над людиною.
В історію української літератури М. Старицький увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач, але найяскравіше його талант виявився в театрі, де він виступив і як драматург, і як автор, режисер та організатор театральних труп. Безумовно, М. Старицький — один із корифеїв української драматургії, який спрямував свої зусилля, творчість на служіння рідному народові, щоб зберігати й розвивати мистецтво.
Кіноповість «Зачарована Десна» — багатоплановий, багатопроблемний твір. Але над усім цим возвеличується образ природи, проблема стосунків людини і природи, благотворного впливу її краси на душу людини, особливо дитини. Недаремно ж О. Довженко назвав кіноповість іменем своєї улюбленої ріки дитинства. Епітет же «зачарована» несе в собі велике оціночне й емоційне навантаження, налаштовує на незвичайний мінорний у поєднанні з мажорним лад.
Події в новелі «Подвійне коло» розгортаються з шаленою швидкістю в степу під Компаніївкою. Іде громадянська війна, у шалі битв за примарні ідеї гинуть люди. Перед нами розгортається трагедія роду Половців: брати зустрічаються в бою, не пізнають один одного і вмирають від рідної руки.
Відчуття людини як часточки природи не лише в побуті, а й у вираженні почуттів стали темою багатьох творів світової літератури. Збагнути цю гармонійність дуже складно, бо людина, вдосконалюючи своє життя за допомогою різних пристроїв, техніки, полегшує своє існування, але разом із тим вона віддаляється від першооснов свого буття. У природі все розвивається закономірно й перебуває в гармонійному зв'язку. Так повинно бути і з людиною, її почуттями, вони теж повинні бути в цілковитій гармонії внутрішнього світу й зовнішніх обставин.
Пейзаж у романі — важливий змістовий компонент (витворений у романі світ природи вражає своєю екзотичністю, що й приваблює читачів). Єдність героїв роману із природою (герої завжди серед сорокаметрових кедрів, серед повалених дерев, вивернуте коріння яких нагадує "велетенські пригорщі зі стиснутими межи пальцями камінням і землею").
Природа — то колиска людської цивілізації. Завжди вона давала людині матеріальний достаток та насолоду від спілкування з нею. І при дбайливому до себе ставленні віддячувала стократ. Ще Г. С. Сковорода закликав жити в гармонії з природою. Але природа для слабких духом, невмілих та недосвідчених може бути жорстокою, навіть згубною.
