Леся Українка, письменник-боєць, мала "в серці те, що не вмирає", тобто палкий прометеївський вогонь любові до трудящих людей, до Батьківщини. Цю велику любов вона пронесла через усе своє життя. Поетеса оспівувала красу України, лила гіркі сльози над долею людей і вкладала у їхні руки слово-меч, кликала до боротьби, будила свідомість.

Природа — це мати, яка дарує людині життя, надихає її на любов та працю, дає щедрі дари.

Протягом 1910-1913 рр. Михайло Коцюбинський побував в "українських Афінах" - так жартома називав село Криворівню на Гуцульщині. Письменник захоплювався цим краєм: "Я з головою поринув у Гуцульщину... Який оригінальний край. Який незвичайний казковий народ!" Зачарувала його не лише дивна природа, але й люди - талановиті, горді, мужні й вродливі.

Ліна Костенко і як ніжний лірик, і як глибокий філософ привернула увагу своїх сучасників ще у п'ятдесятих роках. У книзі "Першовірш", що вийшла 1984 року, поети різних поколінь розповідали про початок своєї творчості і представляли на суд читачів свій перший вірш. Ліна Костенко у цій книзі говорить про свою поезію "Мій перший вірш, написаний в окопі":

Поезія А. Малишка періоду Другої світової війни - це різноманітні за змістом і художніми образами поезії, у яких і заклик до боротьби з фашизмом, і розповіді про подвиги та трудові будні, картини боїв та гіркота відступу. Ці твори сприймаються як сповідь поета-воїна, що жив одним життям із мільйонами інших людей і розділяв із ними і радощі, і горе, страждання і надію на розгром ворога і звільнення рідних земель.
Цикл віршів "Україно моя!" складається з п'яти віршів, у яких перед зором поета постає минуле і сьогодення. Ліричний герой, як і поет, почуває себе відповідальним за долю Батьківщини, щастя якої потрібно відстояти в жорстоких боях проти фашизму.

Леся Українка була надзвичайно чутливою людиною. Свої почуття вона намагалася передати через поетичні твори.
Так у вірші "Зоряне небо" поетеса розповідає про красу весняного нічного неба. Зорі бачать усе, що вночі ми не можемо побачити. Вони світять лагідним, теплим, але водночас величним сяйвом: вони і беззахисні, і сильні.

Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Т. Шевченко все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього:

Серед провідних митців епохи розстріляного відродження Тодось Осьмачка — один із найталановитіших і найоригінальніших. У центрі його поетичних інтересів — любов до українського народу, який попав у криваву заметіль тридцятих років.

I. Духовний світ письменниці. (Батьки Ольги Кобилянської вважали, що мати систематичну і гарну освіту повинні тільки сини, а донькам достатньо закінчити декілька класів гімназії. За уявленнями того часу, навіть в інтелігентних сім'ях не заведено було дбати про навчання дівчат.

Наприкінці 90-х - у перших роках XX століття І. Франко написав повість "Перехресні стежки", яка стала однією з перших ідеологічних творів в українській літературі і замикала собою лінію перехідного стану розвитку галицької суспільності між старими відносинами і новими гуманістичними ідеалами.